3 січня 2024 року компанія Amsterdam & Partners LLP оприлюднила Білу книгу про зростаючу загрозу релігійній свободі та верховенству права в Україні. Біла книга розглядає атаки на Українську Православну Церкву (УПЦ) з боку українського уряду та спецслужб у контексті незаконного вторгнення Росії в Україну. У ньому подано огляд історичних передумов, політичного втручання, залякування духовенства УПЦ та міжнародної реакції.
У межах широкої кампанії з викорінення навіть віддалених проявів російського впливу в Україні, український уряд ініціював зміни до законодавства, спрямовані на повну заборону УПЦ, а саме законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій» (Законопроєкт 8371). Законопроєкт 8371 пройшов перше читання у Верховній Раді України 19 жовтня 2023 року та був підтриманий більшістю у 267 голосів. Очікується, що друге читання відбудеться на початку 2024 року, і що президент Зеленський незабаром після цього підпише законопроєкт.
Як довідково зазначено в Білій книзі від 3 січня 2024 року, УПЦ є однією з найбільших православних конфесій в Україні як за кількістю парафій, так і за кількістю віруючих. УПЦ історично підпорядковувалася Російській православній церкві (РПЦ) – це стало наслідком підкорення України спочатку Російською імперією, а згодом і Радянським Союзом. Розпад Радянського Союзу дав УПЦ шанс оскаржити своє підпорядкування РПЦ. У 1990 році Патріархом РПЦ Олексієм ІІ була видана Грамота, яка надала УПЦ право на широку автономію в частині самоврядування та незалежності (Грамота). Самостійність УПЦ було підтверджено після незаконного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, коли 27 травня 2022 року УПЦ прийняла постанову про незалежність від РПЦ. Після цієї заяви Олена Богдан, колишня голова Держслужби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) наголосила, що УПЦ юридично та організаційно не підпорядкована РПЦ. Незважаючи на таку офіційну позицію, Законопроєкт 8371 покликаний заборонити діяльність УПЦ на підставі погано розроблених та дискримінаційних положень, які дають владі право негативно визначати статус УПЦ і, у свою чергу, забороняти діяльність УПЦ.
У цьому Додатку розглядається правова репутація Законопроєкту 8371 і встановлюється, що він є серйозним порушенням свободи віросповідання та інших правових стандартів, притаманних функціонуванню сучасної європейської демократії. Додаток бере за основу висновки Європейської комісії за демократію через право, консультативного органу Ради Європи з конституційних та адміністративних питань (Венеціанська комісія). Венеціанська комісія відіграє активну роль у забезпеченні відповідності національного законодавства міжнародним та європейським стандартам. Уряди зазвичай подають на розгляд Венеціанської комісії конституційні та адміністративні закони. Потім Венеціанська комісія видає юридичний висновок щодо сумісності запропонованого законодавства з відповідними міжнародними та європейськими стандартами конституційного та адміністративного права. Висновки Венеціанської комісії часто посилаються на Європейську конвенцію з прав людини (ЄКПЛ), прецедентне право Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), вказівки ЄСПЛ щодо статті 9 ЄКПЛ (Настанови ЄКПЛ), Хартія основоположних прав ЄС, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (МПГПП) та інші відповідні вказівки ООН.
Спираючись на роботу Венеціанської комісії, наш аналіз приходить до висновку, що навіть якщо закон було розроблено з метою вирішення проблем громадської безпеки в Україні, обмеження релігійної свободи, які він встановлює, є явним порушенням європейського та міжнародного права. Зокрема, Законопроєкт 8371 не проходить низку тестів, установлених Венеціанською комісією для прийнятного обмеження свободи віросповідання: його обмеження передбачені законом неадекватно, можуть не мати на меті захист громадського порядку та громадської безпеки, не є ані необхідними, ані пропорційними, і означало б форму цілеспрямованої дискримінації. Поза межами аналізу Венеціанської комісії цей Додаток визначає низку додаткових недоліків у Законопроєкті 8371, через що він є прикладом небезпечного порушення принципу верховенства права. Законопроєкт 8371 запроваджує колективне покарання; порушує принцип невтручання у внутрішні справи релігійної організації; містить недостатні права на виправлення або оскарження; і порушує міжнародні настанови щодо визначення іноземного впливу на релігійні організації.